Риносинусит - це запалення слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, яке вражає одночасно ніс і навколоносові пазухи (синуси). Зазвичай він розвивається, як ускладнення інших захворювань, хоча в певних випадках може існувати у вигляді самостійної патології. Більшість людей вважає риносинусит банальною нежитю, яка швидко проходить без специфічного лікування. Але насправді він може значно погіршити здоровʼя організму, а тому йому варто приділяти особливу увагу. Розповідаємо докладніше про симптоми та типи захворювання, а також сучасні підходи до його лікування.
Різновиди риносинуситу
Три класичні форми риносинуситу одночасно слугують трьома основними етапами його розвитку:
-
Вірусний розвивається під час інфікування людини грипом, парагрипом, аденовірусом чи іншими подібними мікроорганізмами. Зазвичай загальне ураження тіла супроводжується інтоксикацією та підвищенням температури.
-
Гострий поствірусний риносинусит виникає в результаті ушкодження слизових оболонок на попередньому етапі. Знижується їхня захисна функція, відбувається швидке оновлення тканин. Температура зазвичай зменшується, але збільшується виділення слизу й відчуття дискомфорту. Пацієнт може відчувати набрякання носа й обличчя.
-
Бактеріальний - пізня стадія, яка іноді протікає безсимптомно чи в легкій формі. Через порушення захисної функції слизової оболонки до неї прикріплюються бактерії. Вони підсилюють запалення, ускладнюючи дихання носом. У частини пацієнтів підвищується температура, спостерігається запаморочення. Слизові виділення стають густими й набувають темно-жовтого чи зеленуватого кольору.
За характером перебігу хвороби також виділяють:
-
гострий риносинусит - триває від 7 днів до 3 місяців;
-
хронічний риносинусит - триває понад 12 тижнів, зазвичай з меншою інтенсивністю симптомів;
-
рецидивуючий - зʼявляється 4-10 разів на рік з тривалістю епізодів від 7 днів і більше.
Чому риносинусит небезпечний?
Лікування риносинуситу варто розпочинати з перших днів, дотримуючись усіх рекомендацій спеціаліста. Небезпека цієї хвороби полягає в тому, що слизові оболонки носа й пазух знаходяться дуже близько до життєво важливих органів - головного мозку й очей. Якщо інфекція зможе досягти їх, ситуація значно погіршиться й буде загрожувати життю пацієнта.
Окрім того, після тривалих епізодів хронічного риносинуситу структура слизових оболонок та навколишніх тканин може змінюватися. Це призводить до порушення функції органів - аж до неможливості дихання носом. Єдиним розвʼязанням проблеми в такому випадку будуть лише хірургічні методи.
Найчастіше зустрічаються такі симптоми риносинуситу:
-
Закладеність носа.
-
Ускладнене дихання.
-
Рясні слизові виділення з носа.
-
Зниження чи втрата нюху.
-
Відчуття набрякання обличчя.
-
Почервоніння шкіри навколо носа.
Гострий вірусний риносинусит також часто супроводжується підвищенням температури. У цьому випадку його симптоми просто додаються до основного захворювання - грипу, фарингіту, ларингіту, трахеїту, бронхіту тощо.
Ознаки хронічного риносинуситу
Якщо симптоми риносинуситу пригнічуються після лікування основного захворювання, але не зникають, можна казати про хронічний перебіг захворювання. Зазвичай людина відчуває легкий дискомфорт і незначне ускладнення дихання - особливо лежачи. При зниженні температури повітря набрякає слизова оболонка та збільшується інтенсивність виділень.
Хронічні симптоми риносинуситу часто маскуються під інші захворювання. Слиз може стікати задньою стінкою горла, викликаючи подразнення й блокуючи нижні дихальні шляхи. Це призводить до сильного ранкового кашлю, відчуття пирхоти й болю та легкої задишки.
Діагностика риносинуситу
Гострий риносинусит має доволі характерні симптоми. Тому в більшості випадків ефективною діагностикою буде візуальний огляд. Лікар може оцінити стан слизових оболонок носа за допомогою спеціального дзеркальця. Він також виконує пальпацію пазух для оцінки інтенсивності болю та оглядає горло, шукаючи сліди гнійних виділень.
У важких випадках та при наявності сумнівів можуть призначатися додаткові методи діагностики, наприклад, ендоскопія. Цифрова камера з гнучким кріпленням вводиться в порожнину синусової пазухи. Це дозволяє отримати максимально докладну інформацію про стан тканин та інтенсивність їх ураження.
Лікування риносинуситу
Дуже важливо памʼятати, що поставити діагноз і вибрати оптимальну схему терапії може тільки кваліфікований лікар. Самолікування часто призводить до ослаблення, а не знищення інфекції. В результаті захворювання переростає в небезпечну хронічну форму, яка загрожує тяжкими ускладненнями.
Типова схема лікування риносинуситу передбачає:
-
зменшення набряку слизових оболонок за допомогою протизапальних препаратів і судинозвужувальних крапель;
-
полегшення дихання за допомогою деконгестантів і муколітиків, які зменшують вʼязкість виділень і збільшують швидкість їх відходження;
-
посилення значення імунітету - приймання імуномодуляторів, вітамінів і мікроелементів, вживання їжі з високою поживною цінністю;
-
загальне покращення самопочуття - приймання знеболювальних і жарознижувальних препаратів, збільшення часу відпочинку, нормалізацію режиму дня, рясне пиття.
При бактеріальній формі захворювання збільшується роль антибіотиків. Вони стають єдиним способом швидкого покращення стану пацієнта. Їх вчасне призначення та достатнє використання запобігає розвитку хронічного запалення.
Лікування риносинуситу у дітей
У немовлят риносинусит призводить до сильного пригнічення дихальної функції. У результаті знижується апетит, погіршується самопочуття, зменшується тривалість сну. У важких випадках можливий розвиток гіпоксії з усіма її наслідками.
Особливості в дітей 3-7 років полягають в тому, що через слабкий розвиток пазух хворі можуть не відчувати тиску й болю. Патологія часто має прихований характер. Основними симптомами риносинуситу слугують гугнявість, рясні виділення з носа та дихання ротом.
Терапія хронічного риносинуситу
Таке захворювання може мати різні особливості в кожної людини. У когось воно супроводжується легким дискомфортом, а в інших - зміною структури тканин і дихальною недостатністю. Ключовими моментами терапії хронічного риносинуситу будуть:
-
приймання кортикостероїдів;
-
застосування антибіотиків для пригнічення бактеріальної інфекції;
-
хірургічні втручання для нормалізації форми пазух і видалення поліпів.
Не варто боятися останнього методу. Сучасні технології дозволяють проводити ендоскопічні операції з мінімальними побічними ефектами.
Можливі ускладнення після риносинуситу
Вище ми вже казали, що гострий риносинусит - це ризик ураження мозку й очей. Але це важкі ускладнення, які зустрічаються доволі рідко. Найчастіше лікарі мають справу з такими наслідками:
-
інфекційними захворюваннями вуха;
-
фарингітом, ларингітом, трахеїтом і бронхітом;
-
пневмонією - при зниженні імунітету;
-
деформацією носових перегородок через набряки;
-
поліпами в пазухах.
Профілактика риносинуситу
Для зниження ризику захворювання слід уникати інших інфекційних хвороб дихальних шляхів - особливо вірусних. Методи профілактики будуть простими й зрозумілими:
-
часто мити руки;
-
мінімізувати контакти з хворими людьми;
-
гуляти на свіжому повітрі, провітрювати приміщення;
-
нормалізувати раціон і режим сну;
-
вести здоровий спосіб життя, відмовитись від шкідливих звичок.
В рамках профілактики також необхідно приділяти підвищену увагу захворюванням ротової порожнини й алергіям. Вони часто слугують "спусковим гачком", який запускає механізми ураження слизових оболонок. Подбайте про своє здоровʼя - не відкладайте лікування на потім.
Чому варто звернутись до спеціаліста?
Хоча в більшості випадків риносинусит легко піддається лікуванню й проходить без важких наслідків, він все ж може викликати ускладнення - аж до ураження головного мозку. Тому набряк слизових оболонок і виділення з носа, що спостерігаються понад 3-4 дні - це привід звернутися до лікаря. У Львові ви можете отримати консультацію в кабінеті приватного доктора Соломії Пучкової. Це дуже зручний варіант, який дозволяє вам заздалегідь обрати ідеальний час консультації.
